Криза грає ключову роль в становленні і розвитку особистості. Особливе значення мають кризи раннього віку, і один з основних - криза 3 років у розвитку дитини. Дослідники, що вивчають психічні процеси зараз або коли-небудь, відзначають, що відрізок від 2 до 4 років є одним з найбільш яскравих, важливих і переломних періодів у житті людини.

Критична точка, або криза - це і закономірний етап, життєво важливий неминучий процес у розвитку особистості, який призводить до змін у поведінці та світогляді. Це своєрідна сходинка для переходу на новий життєвий етап, це початок нового відрізка життєвого шляху.

Криза 3 років - один з найбільш ключових у розвитку дитини. До цього періоду маля чітко починає розуміти, що він окрема, самостійна особистість, починає застосовувати займенник "Я", індивідуалізувати себе. У цей період починають мінятися соціальні відносини дитини з дорослими. Криза найчастіше ще ускладнюється тим, що декретна відпустка мами закінчується, і малюка залишають з нянею або намагаються швидше визначити в сад.

Багато батьків відзначають, що до трьох років поведінка дитини стає нестерпним, він не слухається, намагається все зробити по-своєму, каже "ні" на кожному кроці, вередує і може закотити істерику.

Характеризується криза 3-річного віку наявністю певних симптомів. Психологи визначили декілька основних ознак, що характеризують про наявність у вашого малюка саме кризи трирічного віку.

• Упертість.

У кризовий період - це одна з найяскравіших рис характеру. Дитина упирається з приводу, просто так. Головним його прагненням в цей період є досягнення необхідного, а не бажаного. Якщо мама покликала дитину їсти, він буде твердити: "Не піду", навіть якщо йому хочеться їсти.

Батьки, прагнучи виховати слухняного дитини, намагаються його "піддати", наказують йому, тиснуть на малюка. Така поведінка - далеко не кращий вихід з цієї ситуації. Дитина, намагаючись реабілітувати себе, буде провокувати ще більше таких ситуацій, намагаючись показати своє "Я".

• Негативізм.

Він проявляється у прагненні малюка зробити все навпаки, навіть всупереч своїм бажанням. Іноді непослух дитини батьки сприймають як негативізм. Коли дитина не слухається батьків, він діє так, як йому хочеться, задовольняючи своє бажання. При негативізмі він йде наперекір навіть собі. Негативізм зазвичай з'являється лише з батьками та близькими людьми, чужих сторонніх людей дитина слухається, поводиться спокійно і поступливо.

Іноді негативізм дитини виглядає смішно: він настільки сильно висловлює свою незгоду, що, показуючи на собаку, каже: "не собака", або ще щось подібне в цьому дусі.

• Норовистість.

Дитина починає висловлювати всілякі протести не тільки проти своїх бажань і волі батьків, але й взагалі проти існуючого укладу. Протестує він проти прийнятих правил, не погоджується виконувати звичні дії (не хоче чистити зуби, митися).

• Свавілля.

Це прагнення виконувати самостійно всі дії та операції, незважаючи на те, що у нього не вистачить умінь або сил їх виконати.

Дуже часто дитині забороняють робити основну масу операцій - цього робити не варто, нехай малюк переконається сам, що це йому не під силу.

• Знецінення.

Це характеризується тим, що дитина, ще вчора висловлював прихильність і любов до батьків, близьким людям (дідусям, бабусям), сьогодні починає обзивати їх різними нехорошими і лайливими словами. Улюблені іграшки йому теж перестають подобатися, він і їх починає обзивати, а іноді кидати, розбивати, рвати.

У період кризи поведінку малюка непередбачувано, імпульсивно і направлено в основному негативно. Це маленький руйнівник, всіляко намагається керувати батьками, відстояти свою точку зору, він хоче, щоб його бажання виконували. З дитиною досить часто трапляються істерики і різкі зміни настрою.

Що робити батькам у період кризи 3 років?

Коли мова йде про кризу трьох років, то під цим слід розуміти зміни в поведінці дитини, наступити які можуть у період від 2 до 4 років. Не існує конкретних часових рамок для прояву кризи, коли малюк набере необхідну йому багаж знань, коли у нього почнуть з'являтися думки про індивідуалізацію та самовизначенні, проявиться відповідну поведінку.

Варто набратися терпіння, думати тільки про хороше. Адже, якщо малюк не пройде ця криза у розвитку, то і особистість його буде не до кінця розвинена. Переломний момент потрібний як малюкові, так і батькам, які мають змінити про свою дитину точку зору, сприймати його, як більш самостійного і дорослої людини.

Допомогти подолати кризу можуть терпіння, любов і віра в можливості малюка. Потрібно зберігати спокій, не дивлячись на всі капризи й істерики дитини. Марно доводити або пояснювати щось плаче і кричущого дитині, потрібно покинути приміщення, якщо ви знаходитесь вдома, або відвести його від людей, якщо ви знаходитеся в суспільному місці. При відсутності глядачів дитина заспокоюється, адже йому не перед ким показувати свої концерти.

Не варто бути у вихованні занадто авторитарним і не можна дозволяти дитині керувати вами. Завжди прагніть домовитися, пропонуйте маляті альтернативний варіант, разом приходьте до обопільного рішення. Малюк ваш - вже особистість, він починає це усвідомлювати, своїм прикладом показувати йому, що зрілий, доросла людина завжди знайде рішення будь-якої проблеми і спільну мову. Адже ваша батьківська задача полягає в тому, щоб виростить зрілу, гармонійну особистість, а не покірного і зацькованого в усьому людини.