Кіровоград. Дошкільне відділення НВО „Школа козацько-лицарського виховання І-ІІ ступенів № 21 – суспільно-гуманітарний ліцей – ДНЗ”








Сторінка батьків

 

 

 

 

Родина

Родина - це таке маленьке слово,
А скільки ж в ньому сенсу, доброти.
Це – мами перша колискова,
Це - батьків прояв теплоти.
Це все. Що може бути краще
За рідних й дорогих людей?
Не покидай ти їх нізащо,
Бо це все рідне, це твоє.
Родина – це не просто термін,
Який у словнику знайдеш.
Родина – тихий серця шепіт,
З яким ти по життю ідеш.
Нехай усе біжить, минає,
Та ти не будеш в самоті.
Родина – щось насправді справжнє
З того, що маєш у житті.

 

 

 

 

 

 

РОЛЬ СІМ Ї В РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ


 

Мабуть, кожну родину, де росте малюк, непокоїть питання: як забезпечити повноцінний розвиток дитини в дошкільному віці в цілому та мовленнєвий розвиток зокрема.
Мовленнєве виховання дитини починається в ранньому віці. Навички правильної мови, як і всі хороші навички, набуваються в сім’ї. Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини не забутнє для самої дитини. Розвиток мовлення дитини, що закладене у сім’ї, розвиток в ній художніх смаків, має велике значення для подальшого життя. Сім’я може і повинна допомагати дошкільному навчальному закладу, а потім і школі в справі виховання культури рідної мови.
Мова будь-якої людини збагачується і вдосконалюється впродовж всього життя. А найважливішим періодом її розвитку є період дитинства, коли відбувається інтенсивне освоєння засобів мови, форм і функцій мови, письма і читання, культури мовлення.
Мовленню потрібно вчити перш за все шляхом прикладу. Чує дитина правильне мовлення, чітко і ясно сприймає його, мало-помалу добрі навички набувають могутню силу звички. Якщо вухо дитини сприймає який-небудь неправильний діалект, те чи інше неправильно вимовлене слово і також непомітне останнє стає його другою звичкою.
З вадами мовлення важко боротися як педагогам, так і самій дитині. Тому важливо, що і в якому стані сприйме слух дитини в найбільш сприятливі роки його життя. В цей час закладається фундамент, на якому пізніше будується все його мовлення. Це повинні пам’ятати батьки і всі ті, хто оточує дитину.
Вся увага та старання батьків повинні бути направлені на те, щоб діти чули мову правильну, чітку і логічно послідовну, без помилок та вад.
Ніяке сюсюкання, підробка під лепет дітей, не припускається. Розмовляти з дітьми потрібно звичайною, правильною мовою, але мовою простою і, головне, розмовляти повільно, чітко і голосно. Мова дорослого повинна бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно, мелодійно. Не допускати у спілкуванні з дітьми спотвореної вимови слів, вимовляти завжди слова правильно, як за звуковим складом, так і за формою. Треба прислухатися, чи правильно звучить запитання дитини, а потім на нього відповідати. У розмові з дітьми батьки повинні враховувати рівень їх мови, але разом з тим його власна мова повинна бути більш досконалою: різноманітною за побудовою речення, багатою за словником, виразною за інтонацією. Спонукаючи дитину до запитань, розвивається її пізнавальна активність, забезпечується повноцінний розвиток дитини.
Більш всього можуть дати своїм дітям в їх дошкільний період самі батьки. Систематизувати хороші навички в справі розвитку мовлення дітей звичайний обов’язок самої матері.
Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення дитини з використанням народної творчості, звичаїв, традицій, визначених природних та історичних особливостей свого краю.
Якщо б батьки в певній мірі розуміли, яке величезне значення для духовного та всебічного розвитку дітей має обдумане, відповідно їх інтересам словесне спілкування з ними, вони знаходили б більше часу для занять зі своїми дітьми.
Від простої зрозумілої пісні, казки, образно і захоплююче розказаної де-небудь на дивані, який вміщує і матір, і дітей, виразно прочитаного вірша чи оповідання за столом, біля якого зібралася вся сім’я, душа дитини розцвіла б і набула хорошого враження добра і краси, яке залишає в ній незабутні сліди.
Яке б було щастя для окремої дитини і для культури народу, якби батьки зрозуміли, що мова є головним предметом в справі виховання, зрозуміли б значення особливої ролі і відповідальності в справі розвитку мовлення підростаючого покоління. Знімаючи з себе відповідальність, передаючи її навчальним закладам, вони наносять своїм дітям величезну шкоду.
Сім’я є тією ареною, серед якої формується і розвивається розум дитини, його смаки і інтереси, а це все є фундаментом правильної, літературної усної та писемної мови. Саме у сім’ї складається те чи інше відношення до літератури. Домашні сімейні читання, розповіді в сімейному колі, живі бесіди дітей з батьками та близькими людьми дають направлення літературному розвитку дітей, а також розвитку їх мовлення.
Бажано мати в сім’ї хоча б невеличку дитячу бібліотеку. Привчаючи дитину бережно ставитися до своїх перших книжок, буде закладено прагнення зберегти їх, як найкращих друзів, на все життя.
В сім’ї, де високо цінується знання рідної мови в повсякденному житті, де приділяється увага вивченню рідної літератури, де можна чути художнє слово, розвивається мовлення чітке, образне, літературне, де підтримується навіть невеличка зацікавленість літературних знань, мовлення дитини не може не розвиватися правильно і всебічно, не можуть не сформуватися здорові навички і смаки.
Опанування дітьми дошкільного віку правильного мовлення створить надійне підґрунтя для їхнього успішного шкільного навчання.

 

Разом з мамою

(мовленнєві вправи та ігри для цікавого домашнього дозвілля)

 

  1. Овочеві соки

 

       Запропонуйте дитині роздивитися овочі та назвати соки, що можуть бути з них виготовлені. Наприклад: цей сік виготовлений із моркви, тому він називається морквяним. Попросіть дитину пригадати і сказати , як називається пюре з картоплі, ікра з кабачків, суп з гороху, салат із буряка.

 

2.Що можна приготувати з фруктів.

 

      Майже із всіх фруктів можна приготувати смачний і корисний сік, зварити варення. Розкажіть дитині, як називатимуться соки і варення з різних фруктів, виділяючи голосом закінчення прикметників. Наприклад: сік з яблук – яблучний, варення з яблук – яблучне…

    Запропонуйте дитині погратися у гру «Здогадайся, що я хочу:сік чи варення?». Я хочу яблучне…, я хочу вишневий…, я хочу вишневе…

 

3.Придумай свій сік і назви його.

           Поясніть дитині, що сік можна  приготувати відразу з декількох фруктів. Наприклад: «Я хочу зробити сік з яблук і слив, він називатиметься яблучно-сливовий». Називайте фрукти, а дитина нехай спробує назвати сік: слива і абрикос, груша і яблуко, яблуко і груша…

 

4. Що не так?

 

        Попросіть малюка виправити почуті помилки, наприклад: «На яблуні ростуть не груші, а яблука»

-          На яблуні ростуть груші.

-          Апельсини, яблука та груші – це овочі.

-          З персиків можна зварити абрикосове варення.

-          Сік із яблук називається сливовим.

-          Вишні ростуть на городі.

-          Яблуко за розміром більше вишні.

 

5. Уявляємо та малюємо

 

        Прочитайте дитині вірш. Запитайте, що вона уявила. Запропонуйте це намалювати.

 

Взяла Яся олівець, олівець-молодець.

       Сіла Яся біля столу, розгорнула папірець.

-          Треба тут намалювати отаку здорову хату!

                Вікна , дах, димар на нім . З димаря – великий дим.

 

6. Чим ми схожі?

 

Попросіть дитину дати відповідь на запитання, чим відрізняються і чим схожі:

Чашка і стакан.

Ложка і виделка.

Каструля і сковорода.

Тарілка і блюдце.


1
2
3